<-----> <----->
Пошук по сайту
Авторизація
Логін:
Пароль:
Опитування



Приватне акціонерне товариство «АЗОТ» – один з лідерів хімічної галузі України. Підприємство є основним активом холдингу OSTCHEM із просування стратегії, спрямованої на популяризацію карбамідо-аміачної суміші (КАС) в країні. В останні роки Черкаський «Азот» збільшив потужності з виробництва КАС до 1 млн тонн на рік.

На ПрАТ «АЗОТ» функціонує Інтегрована система менеджменту, яка відповідає вимогам міжнародних стандартів ISO 9001, ISO 14001, ISO 45001.

Проект будівництва заводу був затверджений у 1962 році, а вже 14 березня 1965 року тут отримали першу продукцію. У квітні 2011 року ПрАТ «АЗОТ» увійшов до холдингу OSTCHEM, який об’єднує активи азотної хімії Group DF Дмитра Фірташа.

OSTCHEM – хімічний холдинг України, до складу якого входять підприємства з виробництва азотних добрив: ПрАТ «АЗОТ» (м. Черкаси), ПрАТ «Рівнеазот» (м. Рівне), ПАТ «Концерн Стирол» (м. Горлівка, Донецька обл.), ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.).

Грамотна логістика, дистрибуція, представлена «УкрАгро НПК» та наявність спеціалізованого морського порту «Ніка-Тера» дозволили холдингу OSTCHEM оптимізувати роботу підприємств, їх виробничу, маркетингову та збутову політику, а також скоротити операційні витрати й підвищити конкурентоспроможність.

Стратегічна мета холдингу OSTCHEM – бути надійним партнером з хорошою репутацією, лідером у виробництві й постачанні мінеральних добрив високої якості українським та міжнародним компаніям.

Новини

07.06.2016

Династія Сорокіних майже втричі старша, ніж Черкаський «Азот»

Історія становлення ПАТ «АЗОТ» багата на імена хіміків, які найкращі роки свого життя присвятили будівництву й розвитку одного з найпотужніших хімічних підприємств країни. Сьогодні ці здобутки примножують їхні нащадки, про­довжуючи писати славну біографію своєї родини.

Трудову династію Сорокіних започаткував Валентин Олександрович (директор «Азоту» в 1971 – 1980 рр.). Він був одним із тих спеціалістів, які, пройшовши виробничу школу на споріднених підприємствах, у 1964 році приїхали до Черкас на будівництво хімкомбінату. Саме в цей період керівництво об’єднання ухвалює рішення про будівництво ще одного цеху з виробництва аміаку. Через рік було підписано контракт із французькою фірмою «Енса», а вже в 1966 році відбувся старт будівельних робіт. Ще через три роки, коли на пусконалагоджувальних операціях у цеху А­-3 позмінно трудилося близько двох тисяч осіб, до них приєднався син Валентина Сорокіна – Олександр, який продовжує працювати на підприємстві й нині.

– Робота в цеху кипіла на повну – компресори були зібрані лише наполовину, проводився монтаж іншого обладнання, автоматики, приладів…, – згадує в одному з інтерв’ю слюсар КВПіА цеху А­-3 Олександр Сорокін. – Шефмонтаж здійснювали, звісно, французи. Вони залишалися у нас до закінчення гарантійного випробування в 1974 році. Під час пусконаладки багато сил пішло на усунення дефектів, реконструкцію окремих вузлів і трубопроводів. Тим не менше нашому колективу вдалося стабілізувати технологічний процес.

У 1971 році Валентин Олександрович Сорокін очолив колектив Черкаського хімкомбінату. Початок його керівництва позначився особливим масштабом. Якщо раніше виробництва вводилися в експлуатацію поступово, то тепер одночасно будували три великотоннажних цехи – з виробництва аміачної селітри, слабкої азотної кислоти та аміаку. Обсяги капітальних вкладень тоді склали 70 млн. карбованців.


Валентин Олександрович Сорокін зі студентами (з архіву 70-х років)

Наступними пусковими об’єктами були комплекс з виробництва термічно­-фосфорної кислоти й діамонійфосфату. Крім цих продуктів, на введених потужностях налагодили випуск діамофосу – ще одного висококонцентрованого добрива. В 1977 році розпочалося будівництво цеху А­-5 з випуску аміаку за японською технологією. Останнім споруджуваним об’єктом під керівництвом Валентина Олександровича Сорокіна став комплекс «Карбамід­-330» – цех М-­2. На початку 2000­-х років у цьому структурному підрозділі розпочинається трудовий шлях внука колишнього директора – також Валентина Сорокіна.

– Дідусь багато цікавого розповідав про роботу. Саме його мудрі настанови й вплинули на подальший вибір професії, – розповідає начальник відділення складу цеху М-­2 Валентин Сорокін-­молодший. – Таких людей я не зустрічав. Він був неймовірно розумний. Міг відповісти на будь-­яке запитання, якого б рівня складності воно не було. Якось я вирішив влаштувати йому перевірку і попросив намалювати будову атомного підводного човна. Мені здавалося, що це нереально. Та на мій подив, дідусь узяв олівець і почав малювати, а через три години все показав і пояснив.


Олександр і Валентин Сорокіни

Після закінчення школи Валентин Олександрович вступив до Черкаського державного технологічного університету. Отримавши одразу два дипломи – інженера-­технолога й економіста, у вересні 2000 року він прийшов працювати апаратником у цех М-­2. Протягом року в рамках внутрішньої програми підготовки молодих спеціалістів освоює 8 робочих місць і у квітні 2002 року його переводять на посаду начальника зміни, ще через півтора роки – на посаду начальника відділення. За його безпосередньої участі в цеху М-­2 були впроваджені важливі проекти – встановлено вузол охолодження карбаміду, нові віброгранулятори та лінію пакування продукції у біґ-­беґи.

Свій слід в історії Черкаського «Азоту» залишили й інші члени родини: бабуся Валентина Сорокіна­-молодшого – Євдокія Сергіївна, мама Олічхон та дружина Анна. Загалом, династія Сорокіних має понад 120 років спільного трудового стажу.

Прес-центр ПАТ «АЗОТ» OSTCHEM

Возврат к списку