– Одним із наших продуктів є фільтрована вода, яка спрямовується в цех розділення повітря К-3 для охолодження компресорного обладнання та на підживлення оборотних циклів 2, 8 і 10, – розповідає начальник цеху ХВО Віталій Запороженко. – Знесолена і пом’якшена вода використовується цехами капролактаму, М-5, М-7, А-3, А-5, І-1 для забезпечення технологічного процесу і виробництва пари.
Начальник ХВО В.В.Запороженко в музеї цеху
Колектив цеху дружний і в біді, і в радості, зі своїми сталими традиціями. Навіть люди, які йдуть на заслужений відпочинок, не відчувають себе відокремленими від цеху.
Підтримують виробничники тісні стосунки з Віктором Івановичем Копійкою, який більше 30 років очолював ХВО, займався становленням, розширенням та розбудовою цеху. Саме цьому грамотному і мудрому керівнику люди завдячують створенням такого колективу. Не забувають і про справжнього майстра своєї справи, начальника відділення Людмилу Коваленко, яка вже кілька років на пенсії, але й досі турбується як там іде виробничий процес.
Роботу цеху ХВО забезпечує колектив зі 100 осіб. Серед них є люди, які пропрацювали 35 і більше років: Г.Ф.Андрущенко, З.М.Барбаш, В.В.Брунага, Л.В.Грекало, В.І.Грекало, О.Ф.Гринишина, М.М.Закопайко, К.П.Мусієнко, М.М.Півторака, Г.А.Пилипенко, Н.Г.Тарасюк, К.Г.Шалена, Н.М.Шевченко.
У 2001 році символічний штурвал та ключ від цеху було вручено Віталію Запороженку, тож йому тепер доводиться виправдовувати покладену довіру і мудро та виважено керувати. Головне завдання, яке нині стоїть перед колективом, – зменшити собівартість очищення води. Групою спеціалістів розроблено цілий ряд заходів з оптимізації водоспоживання та водовідведення, яка складається з кількох важливих пунктів.
Зміна Б (зліва направо): А.Г.Полторацька, П.М.Півторака, Л.В.Козка, М.М.Півторака, Л.Й.Дордуха
– Ми зараз отримуємо вапняково-коагульовану воду за схемою питного водопостачання, – пояснює Віталій Запороженко, – яка складається зі змішувачів, камери реакції, відстійників, механічних фільтрів. Це цілий великий комплекс, який потрібно періодично зупиняти, дренувати, видаляти шлам. Його можна було б замінити на вертикальні освітлювачі. З ними зручно і легко працювати, шлам з них видаляється безперервно, значно зменшуються витрати вапна та коагулянту.
Запропоновано також перейти з прямоточної системи регенерації на іонообмінних фільтрах, коли і вода на очищення, і регенерація смоли проходить зверху вниз на протиточну, при якій вода подається зверху, а регенерація розчину йде знизу вгору. Чистіші нижні шари іонообмінної смоли забезпечують кращу очистку за меншої кількості реагентів, її рідше потрібно буде відмивати та розпушувати.
Крім того, планується встановити теплонасос, який використовуватиме оборотну воду ВОЦ №3 для підігріву річкової води, що направляється на виробництво вапняковокоагульованої води і повинна мати температуру 18 – 30о С. На сьогодні цехом використовується сама оборотна вода, проте вона містить багато домішок та реагентів, які потрібно видаляти.
Всі ці заходи потребують ретельного вивчення, значних коштів та часу на впровадження. Проте й нині в ХВО робиться немало. Зокрема, було реалізовано масштабні проекти із заміни зношених трубопроводів сірчаної кислоти, лугу та соляного розчину. Тепер трубопроводи розташовані так, щоб їх було зручно інспектувати. Через відкладення в трубопроводах подачі вапняково-коагульованої води, було порушене її постачання до виробництва знесоленої води. Цю проблему вирішило будівництво колектора з корпусу №256 до корпусу №280. Справляється колектив і з багатьма іншими виробничими питаннями, аби забезпечити безперебійне постачання води для потреб підприємства.
